Лапароскопічна резекція вентральних і післяопераційних гриж – сучасний підхід до лікування

Грижа передньої черевної стінки – одна з найпоширеніших хірургічних проблем, з якою стикаються люди різного віку. Самостійно вона не зникає, а з часом лише збільшується й може призвести до небезпечних ускладнень. Сьогодні оптимальним способом лікування для багатьох пацієнтів є лапароскопічна резекція вентральних і післяопераційних гриж – малотравматична операція через невеликі проколи.

У цій статті розповімо, що таке вентральні та післяопераційні грижі, як вони проявляються, у яких випадках потрібне хірургічне втручання та чому лапароскопічний метод має низку переваг. Матеріал стане у пригоді всім, хто помітив підозріле випинання на животі, готується до операції чи просто хоче розібратися у сучасних можливостях лікування.

Що таке вентральна грижа

Вентральна грижа – це випинання внутрішніх органів або тканин (найчастіше петлі кишківника чи сальника) через слабке місце у м’язово-апоневротичному шарі передньої черевної стінки. Назва походить від латинського слова «venter», що означає «живіт». До цієї групи належать пупкові грижі, грижі білої лінії живота, спігелієвої лінії та інші.

У людини з’являється м’яке випинання, що спершу помітне лише при напруженні, кашлі чи піднятті важкого. Згодом воно стає постійним. Розмір дефекту може бути різним: від кількох сантиметрів до дуже великих утворень, що ускладнюють повсякденне життя.

Будь-яка грижа складається з трьох частин:

• грижових воріт (отвору в стінці);
• грижового мішка (випнутої очеревини);
• грижового вмісту.

Саме грижові ворота визначають, наскільки велика й небезпечна проблема. Чим вужчі ворота та чим більше вмісту, тим вищий ризик защемлення.

Окремо слід сказати про діастаз прямих м’язів живота. Це розходження м’язів по білій лінії без грижового отвору, через який міг би випинатися очеревинний мішок. Тому діастаз сам по собі не є грижею, хоча нерідко супроводжує вентральну грижу та може впливати на вибір хірургічної тактики.

Чому виникає вентральна грижа

Головна причина – поєднання слабкості тканин і підвищеного внутрішньочеревного тиску. Спровокувати проблему можуть:

• надмірна вага тіла та ожиріння;
• вагітність, особливо повторна;
• хронічний кашель, закрепи, утруднене сечовипускання;
• систематичне підняття важкого;
• вроджена слабкість сполучної тканини;
• вік понад 45-50 років.

Зазвичай діє не один чинник, а їх сукупність. Наприклад, у людини з надмірною вагою, яка тривалий час працює фізично, значно вищий ризик, ніж у того, хто має лише один із цих чинників.

Післяопераційна грижа: чому вона з’являється

Післяопераційна грижа формується у ділянці післяопераційного рубця, коли тканини в цьому місці не витримують навантаження. За різними даними, вона розвивається приблизно у 10-20% пацієнтів після лапаротомних операцій. Іноді дефект виникає через місяці, іноді – лише через кілька років після втручання.

На появу післяопераційної грижі впливають інфікування рани, нагноєння, цукровий діабет, куріння, ожиріння, передчасні фізичні навантаження й технічні особливості первинної операції. Нерідко кілька чинників діють одночасно.

Післяопераційний рубець за міцністю поступається здоровій тканині, тому будь-яке надмірне навантаження може стати вирішальним. Особливо вразливі великі серединні розрізи, виконані при екстрених втручаннях.

Післяопераційна грижа має схильність до зростання. Дефект поступово розширюється, у грижовий мішок потрапляє дедалі більше органів, а операція з часом ускладнюється.

Симптоми, на які варто звернути увагу

Перші ознаки зазвичай непомітні. Варто звернутися до хірурга, якщо ви відчуваєте:

• випинання на животі, що збільшується у вертикальному положенні;
• біль, що тягне чи ниє у ділянці грижі;
• відчуття тяжкості й дискомфорту під час фізичної активності;
• нудоту, здуття, порушення випорожнень.

Нерідко пацієнти тривалий час сприймають такі прояви як «звичайну втому» чи наслідок харчування. Через це візит до лікаря відкладається на місяці або навіть роки, а грижа за цей час росте.

Ускладнення потребує негайної допомоги. Різкий біль, ущільнення грижового випинання, що не вправляється, нудота та блювання – ознаки защемлення. У такому разі зволікання небезпечне для життя, тому слід одразу викликати швидку допомогу.

Діагностика вентральних і післяопераційних гриж

Діагноз зазвичай встановлюють під час огляду: хірург оцінює розмір випинання, його вправлюваність і болючість у положенні стоячи та лежачи. Проте для планування операції цього недостатньо.

• Ультразвукове дослідження допомагає побачити грижові ворота й вміст мішка.
• Комп’ютерна томографія черевної порожнини дає змогу точно виміряти дефект, виявити додаткові грижі, спайки та оцінити стан м’язів.

Для післяопераційних гриж такі дослідження особливо важливі, адже дефектів може бути кілька. Додатково призначаються:

• загальні й біохімічні аналізи;
• коагулограма;
• електрокардіограма.

Вони потрібні, щоб оцінити готовність до наркозу та виявити супутні захворювання.

Коли потрібна операція

Лікування вентральної та післяопераційної грижі – виключно хірургічне. Бандажі, спеціальна білизна й вправи можуть лише тимчасово полегшити стан, проте не усувають дефект. Чим раніше виконано втручання, тим менший розмір грижі, простіша операція та швидше відновлення.

Плановий підхід безпечніший за екстрений. Операція у стані защемлення має більше ризиків, часто вимагає резекції кишки й довшої реабілітації.

Деякі пацієнти сподіваються, що невелика грижа «не заважає», тож її можна не чіпати. Однак навіть малий дефект здатний защемитися у будь-який момент, і наперед передбачити це неможливо. Тому більшість хірургів радять планове лікування одразу після встановлення діагнозу.

Лапароскопічна резекція вентральних гриж: суть методу

Лапароскопічна резекція вентральних гриж виконується через 3-4 проколи завдовжки 5-10 мм. Через них у черевну порожнину вводять мініатюрну відеокамеру та спеціальні інструменти. Зображення збільшується на моніторі, тому хірург бачить усі структури з високою точністю.

Суть операції полягає у видаленні грижового мішка, закритті дефекту та зміцненні черевної стінки сітчастим імплантом. Сучасні поліпропіленові та композитні сітки добре приживаються й суттєво знижують ризик рецидиву.

Сітка перекриває не лише сам дефект, а й ділянку навколо нього із запасом у кілька сантиметрів. Завдяки цьому навантаження розподіляється на більшу площу, а слабкі тканини по краях грижових воріт також отримують підтримку.

Основні етапи хірургічного втручання з видалення вентральних гриж

Операція здійснюється поетапно та містить такі кроки:

• загальна анестезія й створення невеликих доступів;
• введення газу (вуглекислого) для формування робочого простору;
• виділення грижового мішка та вправлення його вмісту в черевну порожнину;
• за потреби – ушивання дефекту з відновленням анатомічної цілісності;
• фіксація сітчастого імпланту до внутрішньої поверхні черевної стінки;
• контроль гемостазу, видалення інструментів, накладання косметичних швів.

Тривалість залежить від розміру й складності грижі та зазвичай становить від 40 хвилин до 2 годин.

Під час усієї операції пацієнт перебуває під загальною анестезією, тому не відчуває болю. Анестезіологічна команда контролює пульс, тиск і рівень кисню до самого пробудження.

Матеріали для зміцнення черевної стінки

Вибір імплантів сьогодні широкий. Поліпропіленові сітки відзначаються міцністю та перевіреною надійністю, а композитні мають спеціальне покриття, що зменшує контакт кишківника з матеріалом. Для внутрішньочеревного розташування застосовують саме такі покриті сітки.

Розмір і тип імпланту хірург підбирає індивідуально, враховуючи розташування та розмір дефекту, вагу пацієнта й супутні захворювання.

Лапароскопічна резекція післяопераційних гриж: особливості втручання

Лапароскопічна резекція післяопераційних гриж складніша за операції при невеликих первинних грижах. Після попередніх втручань у черевній порожнині нерідко формуються зрощення, до яких можуть бути прикріплені петлі кишківника. Тому хірург спершу ретельно розділяє спайки, а вже потім переходить до основного етапу.

З огляду на це, такі операції мають виконувати лише досвідчені фахівці з відповідною технічною базою. Правильно підібраний імплант і чітка техніка фіксації значно зменшують ймовірність повторного виникнення патології.

Післяопераційна грижа нерідко має кілька дефектів, розташованих уздовж рубця за принципом «швейцарського сиру». У такому разі під час лапароскопії хірург бачить усі отвори одразу й закриває їх єдиною сіткою. Відкрита операція не завжди дає змогу побачити такі приховані дефекти.

Якщо спайковий процес надто виражений або виникає ризик пошкодити кишку, лікар може перейти до відкритого способу. Це не ускладнення, а виважене рішення на користь безпеки пацієнта.

Переваги лапароскопічного методу

Порівняно з класичною відкритою операцією, у лапароскопії є відчутні переваги:

• мінімальна травматизація тканин і менший післяопераційний біль;
• малі косметичні шви замість великого рубця;
• нижчий ризик нагноєння рани;
• коротший період перебування у стаціонарі;
• швидше повернення до звичного ритму життя;
• менша ймовірність рецидиву за правильної техніки.

 
У таблиці наведено орієнтовні значення. Остаточні строки визначає лікар з урахуванням стану здоров’я пацієнта.

Особливо цінним є зменшення ризику ранових ускладнень. Нагноєння післяопераційної рани – одна з головних причин повторного формування грижі, а невеликі проколи інфікуються значно рідше за довгий розріз.

Протипоказання та обмеження лапароскопічної резекції вентральних і післяопераційних гриж

Лапароскопія підходить не всім. До відносних обмежень належать:

• надзвичайно великі грижі, при яких частина кишківника постійно перебуває поза черевною порожниною;
• виражений спайковий процес;
• тяжкі серцево-легеневі захворювання;
• порушення згортання крові.

Рішення про вибір методу ухвалюють індивідуально після обстеження.

Окремої уваги потребують пацієнти з декомпенсованим цукровим діабетом, вираженим ожирінням і хронічними запальними процесами. Їм потрібна додаткова підготовка, а в деяких випадках – відкладення операції до стабілізації стану.

Підготовка до операції з видалення вентральних і післяопераційних гриж

Перш ніж призначити хірургічне втручання, лікар проводить огляд, призначає УЗД або КТ черевної порожнини, загальні аналізи, ЕКГ, за потреби – консультації суміжних спеціалістів. Пацієнтам із надмірною вагою часто рекомендують зменшити масу тіла, а курцям – відмовитися від цієї звички щонайменше за 3-4 тижні до операції.

Увечері напередодні потрібно обмежити їжу, а зранку – не їсти й не пити. Про всі ліки, які ви приймаєте, обов’язково повідомте лікаря: деякі препарати, зокрема розріджувальні, потрібно скасувати чи замінити заздалегідь.

Також варто підготуватися практично: зібрати речі до стаціонару, домовитися про допомогу вдома й завчасно придбати компресійний бандаж, якщо його рекомендував хірург.

Можливі ускладнення та як їх уникнути

Будь-яке хірургічне втручання пов’язане з певними ризиками. Після лапароскопічної резекції можуть виникати незначний набряк і синці у ділянці проколів, скупчення рідини навколо сітки (серома), тимчасова болючість. Ці явища зазвичай минають самостійно упродовж кількох тижнів.

Значно рідше трапляються інфікування рани, кровотеча, пошкодження кишки чи повторне формування грижі. Вірогідність таких ускладнень істотно знижується завдяки ретельній підготовці, досвіду хірурга та дотриманню рекомендацій після операції.

Якщо після виписки з’явилися підвищена температура, наростальний біль, почервоніння чи виділення з ран, одразу зверніться до лікаря.

Відновлення після лапароскопічної резекції гриж

Уже за кілька годин після втручання з приводу вентральних або післяопераційних гриж більшість пацієнтів можуть підвестися з ліжка. Виписка зазвичай можлива через 1-3 доби. Протягом перших 4-6 тижнів слід уникати підіймання важких предметів, носити компресійний бандаж, дотримуватися дієти, що запобігає закрепам, і виконувати рекомендації хірурга.

Повноцінні фізичні навантаження дозволяють поступово – як правило, через 1,5-3 місяці. Контрольні огляди допомагають вчасно виявити можливі проблеми.

Легка ходьба корисна вже у перші дні, адже вона покращує кровообіг і запобігає утворенню тромбів. Водночас силові вправи, біг та різкі рухи слід відкласти, аж поки їх не дозволить лікар.

Харчування має бути дробовим і легким: більше клітковини, достатньо води, менше газованих напоїв і продуктів, що викликають здуття.

Профілактика вентральних і післяопераційних гриж

Повністю виключити ризик неможливо, але його можна суттєво зменшити. Контролюйте вагу, лікуйте хронічний кашель і закрепи, уникайте підіймання надмірно важких предметів та зміцнюйте м’язи тулуба (м’язи «кору») під наглядом фахівця.

Після будь-якої операції на животі особливо важливо дотримуватися режиму обмежень, уважно ставитися до використання бандажа та обмежувати навантаження. Саме перші місяці визначають, наскільки міцним буде рубець.

Чому варто обрати наш хірургічний центр

Успіх операції залежить від кваліфікації команди, обладнання та якості післяопераційного супроводу. У хірургічному центрі «СІТІ ДОКТОР» пацієнти отримують повний цикл допомоги: від діагностики й консультації до операції та реабілітації.

Виконуючи лапароскопічні втручання щодо вентральних і післяопераційних гриж, лікарі закладу використовують сучасне ендоскопічне обладнання та підбирають індивідуальну тактику лікування. Кожен випадок обговорюється з пацієнтом: пояснюється, які варіанти існують, чому радять саме цей і чого очікувати надалі.

Лікуванням вентральних гриж у клініці «СІТІ ДОКТОР» займається, зокрема, загальний і лапароскопічний хірург, доктор медичних наук, професор, хірург вищої категорії Олексій Миколайович Велігоцький. Його загальний хірургічний стаж перевищує 30 років, а досвід виконання відеолапароскопічних операцій, як у завідувача кафедри ендоскопії та хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти, є одним з провідних в Україні. Лікар входить до Європейської та Української асоціацій ендоскопічних хірургів, є автором понад 300 друкованих видань і 35 патентів України, а також розробником нових методів відеолапароскопічного лікування черевних гриж. Професор виконує, крім іншого, відеолапароскопічну корекцію вентральної післяопераційної грижі з сіткою.

Комфортні умови перебування, увага медичного персоналу та чіткий план спостереження після виписки допомагають пацієнтам швидше повернутися до звичного життя.

Поширені запитання

Чи може вентральна грижа зникнути сама?

Ні. Дефект черевної стінки не закривається самостійно, тому без операції проблема лише прогресує.

Наскільки болісна лапароскопічна резекція?

Біль після втручання помірний і добре контролюється знеболювальними. Більшість пацієнтів відзначають суттєво легше відновлення, ніж після відкритої операції.

Чи повертається грижа після операції?

Ризик рецидиву існує, проте за правильного вибору методу, якісного імпланту та дотримання рекомендацій він невисокий.

Чи можна оперувати післяопераційну грижу лапароскопічно, якщо раніше було кілька операцій?

У багатьох випадках так, але остаточне рішення залежить від спайкового процесу й розміру дефекту. Це визначається після обстеження.

Коли можна повертатися до роботи?

До сидячої роботи зазвичай повертаються через 2-3 тижні, до фізично важкої – пізніше, після дозволу хірурга.

Підсумуємо: вентральні та післяопераційні грижі – стани, що не минають без лікування й можуть ускладнитися защемленням. Лапароскопічна резекція вентральних і післяопераційних гриж дає змогу усунути дефект із мінімальною травмою, швидко відновитися та знизити ризик рецидиву.

Звертайтеся до хірурга вчасно: своєчасне планове втручання завжди безпечніше за екстрене. Запишіться на консультацію, щоб отримати точний діагноз і підібрати оптимальний варіант лікування саме для вас.

Ставте ваші питання та записуйтеся на консультацію до клініки CitiDoctor за номером тел.: +38 044 333 48 85.

Долучайтеся до наших сторінок у соціальних мережах Facebook та Instagram, щоб отримувати найсвіжіші новини і повідомлення про спецпропозиції.