Ендоскопічна хірургія – вчора, сьогодні, завтра

Реальні можливості сучасної хірургії ще декілька десятиліть тому самі хірурги назвали б фантастичними. Але прогрес не стоїть на місці, і сьогодні все більш складні операції виконуються малоінвазивними ендоскопічними методами.

Образ хірурга як людини зі скальпелем останнім часом дещо, якщо можна так сказати, «похитнувся». Звісно ж, відкриті порожнинні операції ніхто не відміняв, вони і зараз широко застосовуються, і в багатьох випадках альтернативи їм просто немає. Але все частіше сучасні хірурги тримають в руках не скальпель, а маніпулятори, і спостерігають за ходом операції не напряму, а на моніторі за допомогою спеціального оптичного пристрою... і замість кровавих розрізів роблять всього лише декілька проколів – для того, щоб підвести мініатюрні інструменти до об’єкта.

На даному етапі особливо «модними» є лапароскопічні та артроскопічні оперативні втручання.

Переваг у лапароскопічної операції перед традиційним відкритим хірургічним втручанням доволі багато: менша операційна травма, легші наслідки, реабілітація пацієнтів відбувається швидше. Як правило, після лапароскопічної операції пацієнта виписують зі стаціонару вже на 2-й або 3-й день. Однією із важливих переваг лапароскопічних операцій перед відкритими є значно менш виражений больовий синдром в післяопераційному періоді. Це призводить до того, що пацієнт швидше повертається до звичного для нього способу життя. Після лапароскопічних операцій практично не зустрічаються такі неприємні ускладнення, як великі післяопераційні рубці, паралічі кишківника та шлунку, спайки, грижі черевної стінки, інфекційні ускладнення з боку післяопераційної рани.

Як говорять самі хірурги, єдиний недолік методу – дороговартісний інструментарій.

Сама назва «лапароскопія» перекладається як «дивитись черево». Відповідно, найбільше розповсюдження методика отримала в гінекології та абдомінальній хірургії, тобто хірургії органів черевної порожнини. Враховуючи кількість органів, розташованих в області живота, це доволі великий і складний розділ медицини, що включає в себе операції різноманітного рівня.

На сьогоднішній день перелік операцій, доступних для проведення лапароскопічним способом, величезний. Ось лише декілька з них, що найчастіше використовуються в хірургії, гінекології, урології:

• видалення апендициту (лапароскопічна апендектомія);
• видалення жовчного міхура з каменями (лапароскопічна холецистектомія);
• видалення грижі черевної стінки (лапароскопічна герніопластика);
• видалення варикоцеле (лапароскопічна операція);
• лапароскопічне видалення кісти яєчника (лапароскопічна цистектомія);
• видалення частини яєчника (лапароскопічна резекція яєчника);
• видалення всього яєчника (лапароскопічна оваректомія);
• видалення вузлів матки (лапароскопічна міомектомія);
• видалення матки (лапароскопічна гістеректомія);
• видалення спайок черевної порожнини (лапароскопічний вісцероліз);
• видалення нирки (лапароскопічна нефректомія).

Причому доволі часто хірургам доводиться надавати не лише планову, але і екстрену хірургічну допомогу пацієнтам. І у випадку необхідності невідкладної хірургічної допомоги лапароскопічна методика як ніяка інша може допомогти також і в діагностиці.

Тобто у випадку незрозумілого діагнозу, коли рахунок йде на хвилини, а у пацієнта так званий «гострий живіт» (стан, що потребує невідкладної хірургічної допомоги), проводиться діагностична лапароскопія. При лапароскопічній діагностиці без великих розрізів, а лише через один прокол близько 1 см в діаметрі, в черевну порожнину вводиться мініатюрна відеокамера, і перед хірургом відкривається повна картина стану органів черевної порожнини та малого тазу людини. І, вже після з’ясування причини «гострого живота», діагностична лапароскопія переходить в так звану лікувальну лапароскопію, тобто проводиться лапароскопічна операція.

Артроскопія (артроскопічна хірургія, артроскопічна діагностика) – це практично золотий стандарт для інвазивної діагностики захворювань суглобів, коли інші методики, такі як УЗД, рентген, КТ і МРТ, вже вичерпані. Найбільш часто артроскопічній діагностиці піддають колінні та плечові суглоби.

Ендоскопічна методика в ортопедії й травматології дозволяє з тими ж перевагами, як і лапароскопія в хірургії черевної порожнини, гінекології та урології, провести найдетальнішу артроскопічну діагностику та за потреби перейти до артроскопічної операції.

При цьому ефективність артроскопічного оперативного втручання часто переважає відкриту операцію, а реабілітація відбувається в значно більш стислі терміни, і вже скоро пацієнт впевнено стоїть на ногах, ходить і навіть займається спортом!

На сучасному етапі в хірургії почали проводити робот-асистовані ендоскопічні операції з використанням спеціального робота. В народі жартують і називають його «багаторуким хірургом». Роботизована хірургічна система – це найбільш удосконалений апарат для проведення ендоскопічних операцій. Має декілька хірургічних «рук» – маніпуляторів з хірургічними інструментами, що обертаються в усіх напрямках і виконують близько мільйону хірургічних маніпуляцій за командою лікаря-хірурга, який оперує дистанційно, керуючи їм за допомогою комп’ютера та відеотехніки.

Пацієнтам з хірургічною патологією шлунку, зокрема з онкозахворюваннями та ускладненими виразками, замість тривалого об’ємного втручання може бути проведена коротка операція, що триває менше однієї години.

Робот-асистовані операції, у порівнянні з відкритими та класичними лапароскопічними методиками, мають цілий ряд незаперечних переваг, однією з яких є найвища якість візуалізації зони хірургічного втручання.

Здійснюються такі прогресивні операції зараз за допомогою спеціального робота Da Vinci, що являє собою багатофункціональний маніпулятор, який підлягає репрограмуванню й дозволяє переміщувати та пересувати матеріали, предмети, їх частини або інші спеціалізовані пристрої згідно перебігу хірургічного втручання. Ця роботизована техніка здатна на запрограмованій основі вирішувати певні задачі, а також інтерпретувати та модифікувати відповіді на команди, що йдуть від оператора.

Робот-асистовані операції дозволяють значною мірою зменшити об’єм інтраопераційної крововтрати та скоротити частоту гемотрансфузій. Процедури такого роду менш травматичні, і тому в реабілітаційному періоді больовий синдром у пацієнтів не настільки виражений, як при традиційному підході. Хворі меншу кількість часу знаходяться в умовах стаціонару, у них рідше виникають ускладнення за типом раневої інфекції та, що дуже важливо, в багатьох випадках спостерігаються кращі функціональні й онкологічні результати операції.

Незважаючи на те, що в розробці та створенні роботичних медичних інструментів на даний час досягнуто вже значного прогресу, намічається ще велика кількість шляхів їх покращення.

В майбутньому спеціалісти планують підготувати спеціальні функції, щоб роль лікаря-асистента, який виконує аспірацію або накладання кліпів, було зведено до мінімуму.

Вчені також хочуть збільшити кількість роботичних рук, що знаходяться в розпорядженні оперуючого хірурга. Тоді у нього буде більше активного та доступного інструментарію, ніж зараз.

Невідворотною також є поступова мініатюризація інструментів. В перспективі і створення нових моделей пристроїв, «руки» яких будуть знаходитися не біля операційного столу, а, наприклад, на стельовій консолі, що звільнить місце поруч з пацієнтом і полегшить доступ до нього для анестезіологів, асистентів та медсестер. Не виключено, що новий дизайн робота зможе дозволити змінювати, за потребою, положення операційного столу та пацієнта на ньому, не переміщуючи маніпулятори.

І, звісно, планується, що подальша еволюція робот-асистованої ендоскопічної хірургії дасть можливість, використовуючи технічні пристрої, виконувати будь-які дії, що без них просто неможливі.

Бажаю всім читачам даної статті міцного здоров’я та благополуччя! 

Ставте ваші питання та записуйтеся на консультацію до клініки CitiDoctor за номером тел.: +38 044 333 48 85.

Долучайтеся до наших сторінок у соціальних мережах Facebook та Instagram, щоб отримувати найсвіжіші новини і повідомлення про спецпропозиції.